[vsesdal]
Тип работы: Реферат
Предмет: Информационные технологии
Страниц: 10
стр.
ВВЕДЕНИЕ 3
1.Правовая характеристика социальной сферы 4
2.Нормативно-правовая поддержка информационного обеспечения социальной сферы 6
ЗАКЛЮЧЕНИЕ 9
СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ 10
Учебная работа № 430985. Тема: Нормативно -правовая поддержка информационного обеспечения социальной сферы
Выдержка из похожей работы
Нормативно-правові акти України
…..икористаної літератури
Вступ
Способом юридичного
правоутворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому
волевиявленню органів держави – юридичний нормативний акт, дво – чи
багатосторонньому волевиявленню суб’єктів права на паритетних засадах –
юридична нормативна умова, санкціонування – правовий звичай, визнанню
претендента – судовий прецедент і т. і.
Якщо під джерелом
розуміти те, що породжує право чи правові норми, а саме у цьому розумінні
звичайно використовується цей термін, то слід зазначити, що для суб’єктів, які
встановлюють юридичні норми, і для суб”єктів які їх застосовують джерела права
різні. Так, у першому випадку джерелом є юридичний мотив, суспільні відносини,
що мають правову природу, тобто ті, що можуть і повинні бути врегульовані
правовими нормами, типові види правомірної поведінки, конкретні фактичні
правовідносини, правові принципи, закони, міжнародно-правові умови,
загально-0людські цінності, досягнутий рівень правової культури та
правосвідомість. Класифікуючи їх можна виділити:
соціально-правові
джерела, у тому числі об’єктивні та суб’єктивні (матеріальні та матеріальні) –
насамперед:
суспільні
відносини, які мають правову природу.
правосвідомість.
юридичні джерела (офіційні
та неофіційні) – нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо.
З другого боку,
поняття форми права розкриває те, як право, правові норми встановлюються і
відображуються зовні. З цієї точки зору форми встановлення права – це засоби (види)
юридичного нормовстановлення (правотворчості), тобто юридизація права органами
державної влади і управління шляхом делегованого чи санкціонованого
нормовстановлення, визнання судового прецеденту і т. і.
Важливість поділу
форм встановлення і відображення права ще й у тому, що всі акти
нормовстановлення у широкому розумінні містять і відображують норми права. Наприклад,
акти визнання судового прецеденту чи санкціонування звичаю не містять юридичних
норм, вони лише надають їм обов’язкової юридичної сили. Тому ці акти не
породжують право, а лише визнають його – юридизують. Для суб’єкта, який
застосовує і реалізує юридизоване право, всі інші джерела не мають значення,
оскільки лише офіційно виданий юридичний документ є джерелом його прав і
обов’язків за відповідних умов, знову-таки офіційно встановлених (юридичні
факти).
Нині в правознавстві
домінує точка зору, що основною формою встановлення правових норм є
нормативно-правові акти органів держави. Другою за значущістю формою є правові
договори. Правовий звичай має обмежене застосування, а судовий прецедент не
використовується в Україні взагалі.
1. Нормативно-правовий акт, його
ознаки
Основним джерелом
права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт – це
письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються
встановлені та забезпечувані державою формально обов’язкові правила фізичної
поведінки суб’єктів суспільного життя.
Порівняно з іншими
джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:
він найбільш
чітко, повно і однозначно формулює права і обов’язки суб’єктів суспільного
життя;
дає можливість
найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб’єктів суспільного життя;
дає можливість та
створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;
дає можливість
оперативно реагуват…